Слюсар МК

 Історія професії

Найпростіші конструкції з заліза були відомі ще в глибоку давнину. Перше застосування металу в достатньо великих будівельних елементах відноситься до ІІІ століття до нашої ери. Це було встановлено за знайденою в Індії, в м. Делі металічної колони висотою 8 м і вагою 6 т, зробленою з кованих металевих листів. Наступною датою в історії розвитку металоконструкцій є Х століття, коли в Китаї з заліза була побудована 13-поверхова пагода. В період між ХІІ і ХVІІ століттями метал використовувався у вигляді затяжок цегляних арок та різноманітних скріплювальних елементів кам’яних кладок. 

Історія професії починається в середині XX столітті коли розвиток металургії дав можливість застосовувати в металевих конструкціях міцну низьколеговану сталь, що істотно полегшило масу конструкцій і дозволило створювати споруди більших розмірів.

Характер роботи

Сучасні архітектори люблять використовувати метали для надання будівлям унікального вигляду. Каркаси хмарочосів і дротяний скелет залізобетону, основа для скління, вентиляційні труби і труби опалення, покрівля - це далеко не повний список виробів, в яких без металу не обійтися.

Для складання металевих конструкцій слюсарю потрібно уявляти, як буде виглядати і функціонувати майбутня конструкція. Крім вміння читати креслення робітник повинен мати просторову уяву і мислення. Знання властивостей конструкційних матеріалів, хімії, фізики, математики будуть постійними помічниками у його трудовій діяльності. Для точного стикування деталей потрібно мати розвинутий окомір, гарну координацію рухів, вміти точно і тонко дозувати зусилля. В той же час слюсар із складання металевих конструкцій повинен мати фізичну силу і витривалість.

Умови роботи та ринок праці

Слюсар – дуже поширена багатопланова професія. Існує широкий спектр слюсарних робіт, тому зазвичай працівники спеціалізуються з одного (певного) виду робіт. Слюсар із складання металевих конструкцій задіяний при монтажі різноманітних конструкцій: каркасів, мостів, естакад, трубопроводів, резервуарів тощо. Широкого застосування професія набула на підприємствах машинобудівної, суднобудівної, транспортної, хімічної, будівельної, енергетичної галузей.

Металеві конструкції застосовують у всіх видах будівельних та інженерних споруд. Завдання слюсаря із складання металевих конструкцій полягає в тому, що він комплектує заготовки з прокату різної форми, обробляє, підганяє і за допомогою зварювальних, клепальних та інших операцій з’єднує деталі у різні конструктивні елементи та комплекси.

Слюсар виконує операції, в основі яких є холодна обробка металів, а саме: розмічання, різання, гнуття, обробка отворів, нарізання різьби тощо. Відповідно до властивостей матеріалів слюсар із складання металевих конструкцій вибирає інструмент, пристосування, встановлює послідовність складання конструкції та здійснює контроль згідно технічних умов креслення.

У своїй роботі слюсар із складання металевих конструкцій використовує 4 групи інструменту, а саме: різальний, вимірювальний, контрольний та слюсарно-монтажний. На сучасному етапі більшість з інструментів є механізованими.

Якісне складання конструкцій неможливе без застосування різноманітних пристроїв, серед яких плити, кондуктори, шаблони, стапелі тощо.

Для того, щоб отримати заготовки потрібного розміру використовуються гільйотинні ножиці, комбіновані прес-ножиці, дискові плити тощо. Безпосередньо складання виконується за допомогою збирального та іншого обладнання.

За сучасної ринкової економіки металоконструкції потрібні дедалі в більших масштабах як при складанні простих, так і при спорудженні промислових будівель, ліній електропередач, ангарів, критих ринків. Потреба в робітниках такої професії постійно зростає.

Споріднені професії

• слюсар-монтажник;
• слюсар-ремонтник;
• слюсар-механоскладальних робіт.

Освітня підготовка

Професію слюсар із складання металевих конструкцій можна отримати у професійно-технічних училищах будівельного профілю, технікумах. Вищу освіту – у будівельних академіях.

Протипоказання до роботи

• захворювання серцево-судинної системи;
• опорно-рухового апарата;
• порушення зору, слуху;
• захворювання легень і дихальних шляхів;
• нервово-психічні захворювання.