Таїна Малеш

  Прорив в технології зварювального виробництва був здійснений в період промислового перевороту або промислової революції. Відкриття в області електрики здійснювалися упродовж віків, що привело у результаті до наступного. У1802 році український фізик Василь Володимирович Петров відкрив і, будучи фізиком-експериментатором, довів можливість застосовувати на практиці електричну дугу. Це відкриття вважається найвидатнішим успіхом ученого. Воно є головним прототипом сучасних зварювальних пристроїв. Усі виводи свого відкриття він виклав в книзі “Вісті про досліди гальвани-вольтовых”, опублікованій в1803 році. Проте, на момент самого відкриття, ним особливо ніхто не зацікавився. В. В. Петров. український фізик-експериментатор, академік Петербурзької академії наук, винахідник електричної дуги Сер Гемфрі Деві в1821 році проводив дослідження з електричною дугою. Його учень, Майкл Фарадей присвятив багато часу вивченню зв’язку електрики і магнетизму. У1830-х роках він відкрив електромагнітну

  Історію появи якої-небудь сучасної технології не можна розглядати в розриві із загальновідомими історичними процесами, загальновизнаними назвами історичних періодів. Будь-яка технологія спочатку має передумови виникнення, процес розвитку крізь призму історії, кульмінаційні, значимі імена учених, підсумок в сучасності і перспективи подальшого розвитку. Зварювальний процес, яким би сучасним він не здавався на перший погляд, з’явився ще приблизно VIII-VII в до н. е. Для створення усе більш досконалих знарядь праці люди почали змінювати форму металу, який існував сам по собі в природі, а також намагатися сполучати невеликі його шматочки. До таких металів відносилися мідь або золото. Робили це тільки за допомогою каменів і фізичної сили. Цей процес був першим різновидом холодного зварювання. Трохи пізніше, людина навчилася самостійно добувати інші види металів (мідь, свинець, бронзу), а також за допомогою термічної обробки-підігрівання окремих елементів-виготовляти більше великі вироби.

        Цього дня у 1919 році на Софійській площі у Києві був проголошений Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). День соборності дістав офіційний статус свята лише у 1999 році. Український народ, який через історичні обставини опинився розділений на територіях кількох країн, прагнув до незалежності та об’єднання, особливо активізувавшись під час "Весни народів" 1848-1849 років. Одним із центрів такого об’єднання стала Галичина. Зокрема, Головна Руська Рада, перша українська політична організація Галичини, у своєму маніфесті від 10 травня 1848 року заявила про єдність 15-мільйонного українського народу, а також його земель, розділених Російською та Австрійською імперіями, й підтримала національні права інших поневолених народів. Попри це українці отримали реальну можливість здобути незалежність лише десятки років потому — під час Першої світової війни 1914-1918 років та революції у Російській імперії. 7 листопада 1917